|
Я не могла мовчати стільки років,
Щоб не сказати, те що наболіло
Мені немає діла - що там в тебе зараз,
Але колись було й усе зотліло,
Бо ти спалив до тла і винен ти,
Але не винен в тому, що тебе любила
Ти ж не просив - я так сама хотіла
Тобі є байдуже на всі мої слова,
Але від спогадів йде кругом голова
Я не триматиму в собі і скажу все тобі ,
Що думаю і хочу запитати - чи зараз ти не сам?
А як по іншому сказати?
Коли вже правда не тримається в секреті
Бажаю щоб короткою була розмова і ,
Мені не байдуже сказати всі слова ,
Бо я любила, тепер вже бачу що дарма ,
А час ішов так довго і безжально
І серце так щеміло - безкінечно
Я не кажу шкодую що тебе зустріла ,
Але що залишила не жалію , що любила
Любов - це дар, який дарує крила
Бажаю щастя, але там його не бачу
В твоїх словах обов'язок лиш плаче
Мені шкода тебе і те що ти повинен ,
Але життя іде вже без зупину -
Не як в моменти де були ми вдвох ,
Де пам'ятаю у твоїх очах бажання
а не тихі сльози , бо це був не обов'язок,
А лише любов , перша й тендітна -
Яку ти втратив , бо не гідним був ,
На жаль, а може і на щастя
У нас нема вини таке життя
Шкода що інколи назад немає вороття
Щоб щось змінити чи добавити, напевне
Щоб та любов , тоді довше була взаємна
ID:
857372
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.12.2019 01:18:46
© дата внесення змiн: 09.12.2019 01:36:48
автор: Ірина Комендант
Вкажіть причину вашої скарги
|
