А хтось за тебе на вівтар себе поклав,
Щоб захистити щось одвічне і нетлінне,
І злим пліткам на пожирання не віддав,
Щоб не роздерли сокровенне і безцінне.
І що тут скажеш? Ця душа не має меж,
І на таких весь світ тримається віками,
З такими землю, наче поле перейдеш,
Серця єднаючи, сплітаючись руками.
***
