А за моїм вікном ще тепле сонце світить,
Морозець листопад розкидав по траві.
В кленовому листку сховалось моє літо,
Яскравим промінцем сміється ще мені.
У гілочку вчепивсь - ії не відпускає.
Брунастим килимком лежать його брати.
Яскраво - жовтий лист зриватись не бажає,
Радію, мов дитя, кажу йому: «Світи!»
Щоранку у вікно до нього виглядала.
На тлі похмурих хмар яскравий промінець.
А це дивлюсь – нема… Очима пошукала...
На місці, де він був, сердитий горобець.
Надувся наче сич - дрібна перната злюка.
«Чого надувсь, малий?» Мовчить: не до пісень.
Надворі листопад. Туман, дощі, багнюка...
В сувій із сірих хмар закутавсь нині день …
дякую)))) 
