Я геть загнав свого коня,
а кінь мій- це моє життя.
Гори,поля,ще й перегони-
мій кінь долав всі перепони.
І я як вершник бачу все-
мій кінь знесилився,не так несе.
Йому б поїсти і відпочити,
а йому на спину сіла,ще жінка й діти.
Усі проблеми і нагороди у житті,
він подолав зі мною у сідлі.
Та ось знесилився і вибився вже з сили,
і тяжкувато стало долать життєві схили.
Треба зупинитися щоб не загнать коня,
і зупинитись у води і де росте пахучая трава.
Щоб нагодувати скакуна і напоїти,
розчесати гриву і дать коневі відпочити.
Хочу я теж умитись,поїсти і відпочити,
набратися сил,щоб далі жити.
А відпочиваючи таку думку гадаю-
куди спішу,що доказую або куди втікаю.
Мій кінь є красень, мої роки шалені,
його не спинять-ні люди ні стремена.
Вони біжать і тільки порох залишають позаді,
просто -життя проживши ти втомлюєшся наче у сідлі.
