І ділить нас екран на два мерідіани,
Даруючи гіркий лиш біль розчарувань...,
А вся душа пошарпана космічними серпанками,
Що відстань нам малюють на превеликий жаль...
І хочеться чомусь так солодко заснути...,
Злетіти на Говерлу, в снах бачачи тебе,
І навіть в сні страшному крилом не ворухнути,
І знати: ти... лиш ти захистиш мене...
