Чуєш, мамо, а зозуля кличе мене в поле,
Заховала під крилечка десь дівочу долю,
У гаєчку загубила, місяцю віддала,
Я за нею, чуєш ненько, по лісах блукала.
Закувала тихо-тихо та й у ніч пірнула,
Вкрала моє ніжне серце, більше не вернула,
Поза гори, поза ріки на хмаринку вклала,
Я співала поруч з нею, доки ти ще спала.
На росі розплелись коси, квіти випадали,
Посплітали трави ноги, в сад вже не пускали,
Чуєш, мамо, а зозуля мала свої чари,
Душу мою у струмочку бачили мольфари...
