Це захід. Сонце в вікна загляда,
Зітхає по-старечому тужливо.
Питає: - Сподіваєшся на диво?
Чекай, чекай… А час, як та вода…
Ти бачиш захід ще один минув,
Спливло з водою вже чергове літо?
А ти, жовтневим сонечком зігріта,
Надієшся, що він тебе забув…
Ступає час, як той вогненний кіт,
І слід його палає, як те листя.
Він дикий, незалежний, то ж молися,
Бо його погляд – тисяча софіт.
Це захід. Буде ранок, день святий
Для всіх, хто з нас прокинеться уранці…
Бо ми і часу, й долі вічні бранці,
Надіємось на диво в час лихий…
