Ніхто тебе не замінив,
Уже, напевно, не замінить…
Лиш біля тебе я горів,
Проте не зміг увесь згоріти.
Міняй собі усе і – всіх,
Та наді мною час безсилий,
Кудись мій розум враз подівсь,
Тебе побачив – знов щасливий.
Так захотілось теплоти,
Гарячих вуст, палкого трунку.
Я теж, ти знаєш, не святий,
Душі шукаю порятунку.
Я б за любов усе віддав,
Її не хочу я міняти.
Чекати буду – більше ждав,
Щоб знову в ватрі полихати…
