День загортає тишу
У мозолисті пальці
Тінню на стінах пише
Збурює на повстання
Крейдою у обличчя
Синім підведе очі
Може попросить - ближче
Може зовсім не схоче
Через синці незаймані
Через захриплі крики
Ми не стаєм повстанцями
Тільки безликими
Голкою попід пальці
Чистить, або катує
Виходь, то твоя станція
День тебе замалює
