Я візьму долоньки донечок-перлинок
Прихилюсь обличчям, запах удихну...
Рученьки їм змочить мамина сльозинка,
"Але це від щастя" - я сльозу змахну.
Гнівається старша, "а чому ти плачеш?"
"Плакати не гарно" - пропищить мала,
І я розумію, це ж яка удача,
Що мені вас доля обидвох дала...
Ви на стільки різні, та в одночас схожі
Як без вас раніше я сама була?
"Папині дівчата" гомонять прохожі,
Ми лиш усміхнемось на такі слова)...
