Холодна м’ята обпікає губи,
І повний місяць сяє між зірок.
Прозорі хвилі береги голублять,
І ніч притишила свій обережний крок.
Палкі обійми місячної ночі
Бентежно захопили у полон.
З них вирватися марно хочу,
Поринути в солодкий сон.
Далекий Всесвіт і чужі планети
Такі ж самотні, як чиясь душа.
І хтось комусь присвячені сонети
До ранку розказати поспіша.
Вже скоро ніч кінця дістанеться –
Бліднішає Чумацький Шлях.
І сліду жодного від неї не зостанеться -
Лиш присмак м’яти на твоїх губах.
дякую!!!!!!!!!
