Відпусти!..
Ми так довго шукали раю...
Ще і досі горю-згораю...
Та на згарищі - тінь... не ти...
Не мовчи!..
Нехай слово катує болем,
Хай шматує серде́нько кволе -
Що слова?.. Ти мій світ згірчив!
І... прости!..
Хай не лишиться зла між нами!
Лиш ридають десь полинами
Обгорілі слова-листи...
Що слова-листи? Вони згорять і попіл їхній розвіє вітер... А душа — обгоріла — впродовж усього життя катує болем. Я колись написав про це:
...Знаєм обоє:
розведені долею
без вороття,
приречені ми
до нестерпного болю,
до щему у серці
на все життя.
Навіяли чарівні рядочки Ваші ось такі спогади...
