Я звикла до щастя на три чверті
Із порожнечою по кутках
Будуючи слово-вігвам
Забуваючи, що хочеться померти
І так терзає нестача пазлів
Коли приймають скло за смарагди
Знаючи, що тобі не ввійти
У двері моїх причалів
Я звикла, що крила залишились там
Де твої руки, де твої рухи
І на сніданок спогади звуки
І щастя пошматоване - шах і мат
