Рідне місто де Гнізна несе
Вже багато віків свої води,
Не втрачає прадавньої вроди,
Хоч було на віку його все...
Хлібом-сіллю стрічало послів
І з довірою тисло правицю,
Та отримував тут ворог ниций
"На горіхи" у дзвоні мечів.
В нього Феніксовий генотип,
Бо в любові купається щирій.
Прошу в Господа спокою й миру
Цій оазі у зелені лип.
Теребовля — колиска моя,
Я — її відголосок у світі,
Її біль мені буде боліти,
Радість теж розділю з нею я.
Так красиво могло вилитись лише із серця, котре живиться соками тієї землі Хай цей зв"язок не зникає, Патарочко, у ньому - сила
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки живиться, бо там мені дорогий кожен камінець... Місто мого щасливого дитинства, де похоронені мої батьки, де живе моя сестра і багато дорогих мені людей..
Хай цей зв"язок не зникає, Патарочко, у ньому - сила 
