Сіється дощ ворохобний
Вулиці стиха мерзнуть
Порожньо в серці – пий!
Ти не такий кремезний
Раптом назустріч – вона!
Неба мені забракло
Марево це чи гра?
Чи може спогад спраглий?
Як після п’яного сну…
Очі її – як перли…
Років п'ятнадцять тому
кажуть
вона померла