Старі граблі
Ми котимось за межі,
Б’ємося за кермо.
Зіркаті манять вежі,
Де сховане ярмо,
В яке не раз втрапляли
За пройдені віки,
Звільнившись, забували,
Як круглі дураки…
Туди, де люд - бурлаки
Й морозяна Сибір,
Вели нас посіпаки
Й відступник -поводир.
Завіти там солодкі,
Багаті кріпаки,
Заможні голодовки,
Гетьмани без руки.
З булав шипи оббиті
Об згорблену спину̒.
На троні московіти
Тримають сатану.
Зрадливці на колінах,
Обвішані в торби,
Стоять на черзі в сінях,
Чекають на гроби.
Безбожний піп до раю
Блаженних заведе,
Гріхи всім відпускає,
В катівнях біс гуде.
Забрязкали кайдани,
Посунула юрба,
Нагайками шайтани
Офарблюють раба.
Щасливих до кургану
Колонами ведуть,
Киплять кремлівські чани,
Заварює чудь лють.
В степу лунає пісня –
Проснулись козаки,
Зникають ненависні
Заброди-байстрюки.
Знов роздирають чвари,
Хто праведний, хто ні,
Роздмухують пожари,
Все нищать у вогні…
Дивлюся на сьогодні
Пройдешнє пізнаю,
Нас гонять до безодні,
В московському раю,
У вічні голодовки,
В заплакану Сибір,
Де стани у наколках
І шиї для сокір.
Невже ми, як бувало,
Наступим на граблі?
Нам знов залляють сало
За шкіру москалі…
Женіть у світ за очі
Недолюдків з землі,
Вкраїна миром точить…
Кипить ворог в смолі.
14 березня 2016 року
ID:
651587
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 14.03.2016 19:32:56
© дата внесення змiн: 14.03.2016 19:32:56
автор: Микола Паламарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
