у карку тиск шаленний що аж ну!
думки там всі відлунюють у вухах -
шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,
соломкою шкребуть і б"ються глухо.
ось вибухне у друзки голова -
у безлічі дрібненькі черепушки
розлущаться, а там...пусті слова -
в хрестах козирні, тінь в червоній масті.
і джерелом тупцює, гупотить
прокляттям дуля, думочка в серпанку -
склада у суть рожеву всі думки,
співає щось забавне спозаранку
і дивиться у очі з-під руки,
в хаос перетворила мені душу,
показує малюнки мовчазні
мультимедійні...- їх дивитись мушу.
там повіви метеликових крил
і фурхіт бджіл над квітами в дзинчанні,
ілюзія без чіткості крихка
весною йде бліда, сумна, обманна.
і водоспад ховає темний грот,
і крик лунає в кривді, у тортурах
і чути як квітучий степ і сад
ті звуки п"ють у дощ клавіатурний... -
луною все там випнулось в ТЕПЕР,
у сьогодення...бульбашка наразі
вмить лопнула, розсілась на гілках
над долею миттєвостями часу.
...і кавою випарюю цей тиск,
затягую в петлі тютюннодимній -
а він, пся крев! рахує мені час,
пульсує в скронях і в усіх судинах.
по-весінньому свіже з ганим підтекстом... 
