1. в зоряну ніч...
тепла ніч і сяють зорі,
шелестить у травах вітер...
раптом як у полі коні
заіржуть на пасовищі!
і духмяну конюшину
перемнуть нестримним скоком
та й поскачуть в різні боки
коні в полі від луни,
лине що з того іржання...
але всіх, усіх! зберемо
до одного струнконогих,
ноги спутаєм їм в пута...
а от з ко́ня
вуханця прудкого свого
знімем збрую
і, щасливі, біля огнища замрем,
замилуємось на іскри,
що злітають вгору бистрі
і згасають наче зорі
поза обрієм у мрії...
тільки впевнений - я знаю! -
те, що обрію немає -
є лише ці коні, поле,
вітер, полум"я і я,
і - звичайно ж! - бульба також,
що печеться,
що лежить в жаринкх жовтих,
в сітці присок золотій...
острів мій повільно суне
крізь простори неозорі.
дід, цвіркунчик невмирущий,
сторожує всесвіт мій...
2. ...у ніч дощову.
ніч ця таш,
ні тобі лун...
гля, погля -
онде там клус!
сон йде геть...
хрума ніч кінь,
мжи спад в із,
в хлані бризк тінь.
зніт знов ник -
жаху знак див.
лунь - крик тьми.
лусту вкрив дим.
ріж, не їж
хліба кус в ніч -
світ од ватр
в звіра лик. ич,
як свій мент
татам жде жас -
вбий, вціль в ю,
поки є час.
бо ж є ти
і вогню тріск,
ніч без рун,
темінь, степ, ліс.
кинь ніж в тінь,
втоне олжа -
кущ не звір,
гуком ллє мжа -
том та дрож,
шурхіт як рик.
спи собі,
привід бо зник.
хай вмре ляк,
прийде най сон
аж щоб до
явлення лон.
зак ліг дим
звіялась пря...
спи собі,
скоро зоря.
...дякую, Олексо! 
вдалий експеримент у другій частині диптиха! 
