Життя миготить подіями,
Смакуєш дні – як востаннє.
Чужі зацікавлено смикають –
Ану, поторочимо душу словами.
Ти просто смієшся і йдеш в свої мандри.
Пропускаєш крізь вуха гул пліток-водоспадів
Вчишся рівно тримати спину перед вітрами,
Тоді як хтось невгамовно обнюхує твої рани.
