Ще не загоїлася в серці рана
Ще не забула слів «моя кохана»…
Тих слів які він так байдуже говорив
Тих слів які примушували жити
Через які він зрозумів
Що долю не перехитрити.
Хоч час летить
Й здавалося б лікує
Я відчуваю за щораз
Ту біль ту муку ту тривогу
Коли дивлюсь на ту дорогу
Якою йшов останній раз..
