«Паяц блукає самотній
Під деревом з квітами зірок…»
(Гійом Аполлінер)
Люди – це самотні паяци.
Грають свою смішну виставу
Під крислатим деревом життя,
Забуваючи,
Що це все не бутафорія,
Що це все було б смішно,
Якби не було так сумно,
Що в цій виставі
Все починається грою –
Смішною забавою,
А потім виявляється:
Це кров, а не журавлиновий сік,
Це мертві люди, а не манекени,
Це руїни, а не англійський парк,
Це страждання, а не майстерна гра,
А ми все лишаємось
Паяцами зі смішними масками…
нажаль,режисери-постановники цих життевбивчих вистав зовсім не зважають на паяців.. це було у всі часи.. доста почитати щоденники Довженка за період війни, або публіцистику Гемінгвея
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00