в мені порожньо
втрачаю сили
пливуть дороги
котра моя
спокійне місто
шатром накрило
дерева голі
навкруг стоять
нема прощання
в останній казці
нова зупинка
і дощ розмок
ми трошки різні
і трошки згасли
хоч досі прагнем
побути вдвох
пливуть дороги
прозорим містом
ти так далеко
я так одна
жовтіє тихо
вмирає листя
а вітер душу
з дощем єдна
