Я мушу бігти десь подалі від цих крислатих долин,
Від цих здір’ явлених очей повних люті,
Я мушу нести могильний імператив
Про незримість веління бути приреченим
Де моя здобута здобич?
- Ось на руках моїх.
Де моя здобута велич?
- Ось у руках моїх.
Замість крові – блазничий танець
Ольфіро,
моя солодка-тягуча зневіро,
я так хотів перетворитись у буття
тікаючого зайця.
Тікаю Чого?
Стікаю Чому?
Нуртую, як черево звіра,
що прагне ще більшого занепокоєння
Покійся з миром –
серце тисячного вершника вітрів,
та бийся о груди кам’яного дерева слів;
вигадки з-поза ріжучого язика,
котрий
наскрізь проткне твої вуста,
котрий не принесе вже нічого кращого,
окрім як скла від камери, що розбилась.
