поростають пальці сивим пір'ям
недовіра, воду ллє сузір'я
не твоє й не моє, але є повір'я
що між ребер є земля і рве
лякає дикий страх, щоб води
тої космічної напитись
граєшся словами, не тікаєш
громом грім гримиш і тут згораєш
та це твоє, невід'ємне, слухай
німі губи виговорюють планету
цілком чорну, як монету
з нафти виливають чорні діри й сни
а ти плівку замальовуй білим
і душі моєї більше не проси
