Ніколи не дізнаєшся як сонце заходить за горизонт,
Як порожніє в очах по приходу ночі.
Самотність пише тобі нескінченний термін,
І ти в праві тепер робити все, що тільки захочеш.
Ніколи не дізнаєшся як шкіриться в небі місяць,
Осяваючи твою самотність яскравим світлом.
Ніколи не дізнаєшся і в усьому винна сама.
У тебе нічого не буде, не було та й нема.
Ніколи не дізнаєшся як тремтить від хвилювання рука,
Як рахуєш в умі до п'яти, щоб не зірватися.
Від мене до тебе поїзд веде в нікуди,
Від тебе до мене нескінченні пару станцій.
Ніколи не дізнаєшся як напиватися і вити
Пораненим звіром, і ніхто не поспішає на допомогу.
Ніколи не дізнаєшся і тому зможеш жити.
Ніколи не дізнаєшся, адже тобі не буває боляче.
Ніколи не дізнаєшся як стікає по венах ртуть.
Як в очікуванні в підлогу опускаєш очі.
Ніколи не дізнаєшся і не зробиш що-небудь.
Ніколи. І в усьому винна сама.
