як важко відпускати ту любов,
що вперше цілува вуста до болі.
і з серця капає багряна кров,
а ще із ран, яких у нас доволі.
була я твоїм янголом, жагою
до карщого й щасливого буття.
та стала непотрібною й чужою
а ти залишив шрам на все життя.
можливо ти ілюзія дитинства,
любові першої чи просто друг.
та досі не скидаю я намиста
цілунків, памятаю ніжність рук.
