наслідування хвилеподібної мовчанки
коли початком всього видається суша,
ти не рушиш і кроку в напрямку дня.
це дводенна війна із обов"язком знати,
фоліантами компроматів на безглуздя
скиглити у плече.
ти з осінніх речей формуєш
безконтур"я часу,
ласа до несподіванок
й псевдотаємних вечерь.
хвилі твої ледь русі на бездоріжжі,
знаєш,
й посеред тижня кричать про біль.
стільки страхів пожовклих
на дні книжковім,
тільки б не стати знову
собі дощем...
