А за горами осінь просила пробачення
У тієї гордості, що втрачена,
без передбачення
втрачена...
Від Бога лилося прощення,
Від Бога була благодать.
А скільки ж я осені
мушу прощать?
Замкненість "вільного" простору,
Обмеженість в скупості дій,
Молитви невідомому господу...
А може це їй ?..
