Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячка
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…Затишно так на душі від Вашого вірша...
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко Ваш світлий коментарі і загалом погляд налаштовує на тепло
У переддень Покрови бажаю Вам сонячного настрою і добра у Вашу домівку
Така собі стереогойдалка від Окриленої - прекрасне поєднання образів і глибоких підсвідомих, ледь вловимих штрихів.
Мольфар сидів біля вікна, по шибці бродило собі мацьопке сонечко і заглядало туди, де Дощ...
Думки у мене дозвіл - тут мало б бути: Думки у мене дозволу..., можна:
І дозволу думки не запитали -
вони до Вас приходили у сні...
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як Ви влучно підкреслили - стереогойдалка... Дякую!
Настрій і (назва теж спочатку була) - гойдалка
Дощ і Осінь - майже символіка... але так хочеться сонечка