збоченими фантазіями
закутуюсь у ковдру
зледенілими пальцями
торкаюся вогню
схололими п’ятами
біжу по склу
Із безвиході
В Безкрайнощі
скривдженою долею
пишаюсь повсякчас
стомленими віями
проганяю сон
черствими думками
пливу за горизонт
Із безвиході
В Безкрайнощі
сп’янілими звуками
кричу в небуття
тихими спалахами
мої думки зайняті
зірваними спогадами
мчуся з пам’яті
Із безвиході
В Безкрайнощі
