Летять не вміючи журавлята,
Очолити їх вирішив
В І Н…
Не впевнені в них ще крилята –
В І Н вперед їх хоробро
повів…
На землі затісно стало:
То – під воду, то – вгору,
ввись…
В поєднанні В І Н із природою,
Душі їхні в коханні
злились…
Хто затвердження легітимного,
Хто Овідія в цьому
бачить…
Та від сцени такої інтимної
Ми внизу тут сміємось, -
АЖ ПЛАЧЕМО!..
( 08 вересня 2012 року).
