Зорі на небі дивно так сяють
Місяць між ними мов човен пливе
Світить на ту, що вірші мої славить
Бачуть красу яка серденько рве...
Якби я міг сісти в човен небесній
То скерував би його я туди
Де соловейко співає безпечний
В ті такі милі вишневі сади
В них відшукаю--ту милу, кохану
І пригорну я до серця її
Я поцілонком зроблю майже пяну
А соловей хай співає пісні
Зореньки, зорі.Яскраві і кволі
Всі вас коханій своїй подарю
Жаль що не можу вас взяти в долоні
Лиш у віршах я про вас говорю
Лише про вас, та про серце кохане
Те що у неї палає в грудях
І аромат луговий та духмяний
Що відчуваю на ніжних вустах
О.А. Тарасенко.29.07.2012р.
