Корнеліє, весни ясна Богине
І літніх квітів – всіх чарівних фей...
Тебе не раз оспівують поети –
Ти романтичних додаєш ідей.
Ти мудрість споконвічну увібрала
Чи ельфів загадкову ясність днів,
Енергії астральної надала,
Серцям гарячим чудодійних див.
В собі ти об’єднала протиріччя:
Жара і холод, небо і земля…
А крайності долать без компромісів
Тобі могутня сила додала...
Звільнися від турбот і сірих буднів,
Також від всіх земних перепетій –
Полинь між небом вільно і землею,
Душі додай нових стрімких стихій.
До тебе нині йду немов до друга
Звільнитися від горя і розлук,
Щоб щиро випити свободи трунку
І в серці не кипіло зайвих мук.
Візьми за руку – волю дай
Що в ароматі твоїх квітів,
В повітрі свіжім втому розчиняй,
Щоб тіло почуттям було зігріте.
Мені надію й спокій подаруй,
Щоб гіркота образ в душі зітліла…
Очисти й онови мій дух,
Щоб серце жити знову захотіло…
* Корнелія – Богиня Весни
