UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Lilafea: Легенда про Афродіту - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 30.03.2012 - 16:36
1Петра 3:3 " І нехай вас прикрашає не те, що видно одразу: заплетене волосся, золоті оздоби чи одяг, а те, що є в серці людини, її нетлінне вбрання спокійного і лагідного духу, який має надзвичайну цінність у Божих очах."
А.Б.В.Гість, 30.03.2012 - 16:28
Дуже вдячний за чудову відповідь!Краса жіноча дана Богом. Краса не повід для гріха. Вона не в зовнішніх прикрасах, А в серці лагіднім вона. А.Б.В.Гість, 25.03.2012 - 12:52
Як папороть розкішно розцвіте,Підемо виглядати Афродіту! Ми в віртуальний світ вросли, Реальність вся від нас закрита. ДРЕВНЬОГРЕЦЬКА РЕЛІГІЯ Всі ці байки -- уяви плід людської. Так древні греки прикрашали світ. Вже відтоді у розуми незрячі Проник порочний віртуальний гніт. До нині ми не бачимо реалій, В полоні міфів твердо стоїмо. І хтось ретельно, непомітно Отруту доливає нам в вино. Нам екстрасенси голови морочать, Не відають від кого в них цей дар. Не вірять Біблії, що все це від лихого, Що ворог їм майбутнє відібрав. Івана 8:31,32 "Тоді Ісус звернувся до юдеїв, які йому повірили: «Якщо ви і далі перебуватимете в моїй науці, то справді будете моїми учнями. Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними» Lilafea відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як на мене то в творчості є місце й будь-яким МІФАМ не зважаючи до якої релігії належимо...ФАНАТИЗМ - це також гріх!! та... Я – не свята… не знаю туги, Від радості рятуюсь й сліз… Блаженства не знайду покори… У грішному житті наскрізь. Серед святих – мені не місце, Святі не сповнені турбот, Святі не борються з обманом, Життєвих не шукають нот. Святі не відчувають злоби, Краса іх інша – не земна, Де б не стелились їх дороги Не вип’ють чашу цю до дна. Не знають смутку і скорботи, Нема в них плоті і жаги. Як за прозорою вуаллю Життям нетлінним їм іти. Я – грішна і жива, як інші, – Якщо любов – гріховна нить… То лиш вона зігріє серце, В тяжкі хвилини захистить. Слабка я, щоб тікати в тіні, Ховатись у монастирях, Іти в пустелю чи печери Де вільная душа, як птах. Тому святих навколо мало, Загрузли всі в земних гріхах У світі істина відома, Яку читаємо в книжках? Дилема тут набрала сили – Краса врятує Світ увесь! Краса природи, а чи інша…? Жіноча ж – то гріховний хрест! |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
