Будував я дім для душі,
Світлий і затишний дім.
Мріяв, щоб душа
в дім мій увійшла
І навік зосталась у нім.
Зрання й до темна
з каменю і скла
Будував я дім для душі,
Та чомусь душа
жити не змогла
В домі тім кам'янім.
Я ховав печаль
і шукав кришталь,
Зводив кришталевий дім,
Тільки знов душа
жити не змогла
В кришталевім домі тім.
Мріяв я всі дні
про стіни золоті,
Будував із золота дім,
Жив, немов вві сні,
а душа мені
Тихо проказала – ні!
Стільки стратив днів,
врешті – зрозумів…
Збудував з любові свій дім.
Ось тоді душа
в дім мій увійшла
І навік зосталась у нім…
