Часом і черезмірна тиша лякає,
Що наступає опісля сутінків
До тебе в кімнату не заглядає
Коли засинаєш від поцілунків.
***
Поєднає нас дощу симфонія
Навіть і за сотні кілометрів,
В хмарах грому - агонія,
Далеко ми від його нетрів.
В світлі небесного вогню
Купаєшся в затишку домашнім
Лягаючи в непогоду вечірню
Будь уві сні безстрашнім.
