Я не вмію кохати – я вмію лише брехати собі.
Я не вмію добиватися чогось – я вмію лиш плакати про нездійсненність
Я не вмію бути гнучкою, я ламаюсь під будь-яким тиском.
Я не вмію здаватися у полон з опором, я сама зав’язую свої руки тугим вузлом.
_________________________________________________
Це не про мене, і не про тебе.
Слова оці – як жити не треба.
Не живемо ми під проводами.
Ми трохи хворі, але ми дами.
Ти підлягаєш списанню з мертвих,
Бо виживала у липні вперто.
Я намагаюсь любити вічно,
І не брехати нікому в вічі.
Я відчуваю навіть у вухах
Усе із того, що хтось не слухав.
Ти не перечиш моїм зітханням,
І точно знаєш, рівних нема нам.
*під проводами – під управлінням
Той початок - це якесь знущання над людиною..читаю і думаю..йой..а що такі дійсно існують, так і жити не варто..
Про липень мені сподобалось..враження, що в липні все і скінчилось..а ти намагалась любити вічно..дуже щиро..
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ті фрази на початку не про нас, як я потім зазначила у вірші. дякую