Вередували краплі за вікном
і за любов до суші помирали.
Надія й Зрада за одним столом
на зброю обміняли брудні рала.
Мені до тебе хочеться прийти
чи прилетіти білим другом миру.
Та опадають зрадницьки листи,
потрапивши в ображену квартиру.
І якщо б знав ти,ким тоді була
і ким прокинусь завтра,божевільна...
О,ні..не варто...я лише зола,
я тиша віддзеркалена...могильна.
Моє волосся пахне не дощем,
це аромат свободи...і безсилля.
Своїм кривавим,втомленим мечем
чини над ницістю розправу,знов насилля...
А краплі не бояться самоти,
лише б вдалось померти через НЕЇ.
І знаєш,якщо б знала,що це ТИ,
я б теж повірила у дощові ідеї...
