...так
народжується
Світло:
Електричне поле —
це Жінка в червоному —
як полум’я,
як магма —
плазма!
Магнітне поле —
Чоловік —
у чорному,
як оксамитово-
бездонний космос,
тільки манжети
і маніжка білі —
як сполохи!
Це він
керує
вогненними
стихіями,
уміє —
не приручити,
а пригорнути
на мить
і знов од серця відпустити
невтримну пристрасть магми,
що вирвалася щойно
із жерла
кульгавого Вулкана...
Вона —
його достойна пара
вогняна,
в лівиці —
вахляр червоний —
аж іскриться!
на засмаглі плечі
накинута
недбало-елегантно
шаль
із палаючої
мантії ядра —
не зайвого
для Танго Світла —
аксесуара...
...як вузлик,
що зав’язавсь на пам’ять,
з’єднались
їхні руки —
чи як живий
чотири-променевий хрестик
у візерунку
квантової вишивки:
що —
навіки.
...Крок Жінки-плазми
в червоному —
спалах напруги,
виклик!
розряд електрики,
удар!
що прошиває
простір.
Реакція
негайна Чоловіка —
в космічно чорному,
зі сполохами
ліній силових,
що наче ореоли,
займаються
вогнем холодним
довкола рухів
у відповідь —
миттєвих,
точних,
мов намагнічених:
спалахують
і гаснуть —
і знов спалахують —
розважливі
холодні ореоли...
Вона злітає,
сліпуча, осяйна,
і прогинається,
наче дуга протуберанця —
він її ловить
в магнітну пастку
обіймів свободи —
свободи
палахкотіти в такт! —
підхоплює у леті,
легку,
мов огняна стріла,
чи блискавка
жива —
нестримна,
пружка,
як тятива...
Взаємність половин
у цьому танго —
як вісь
між векторами —
електричним і магнітним —
вісь,
що тримає
усього світу
рівновагу.
...Чіткий
лінійний розчерк
каблука
в ефірі космосу,
як на паркеті —
і наче випалена,
виника
лежача вісімка —
чи синусоїда —
символ безмежності,
малюнок руху світла —
наче ламкий
умовний спротив
подоланий взаємністю
у дотику,
у напівоберті...
...Ніхто
не доганяє —
не втіка...
і кожне па —
кожна синкопа
на канві ефіру —
стібки півхрестика:
вгору — убік,
донизу — в протилежний бік —
і з серцевини хрестика
поєднаних долонь
і пальців,
що сплетені,
неначе промінці
взаємної обітниці —
наразі вдарить
з прямого чесного кута
рухливих тіней
пари на паркеті,
на зліт —
нашого світу третій вимір —
Висота:
це Син
єдиний
пристрасних тангеро,
народжений з перетину сердець,
це Логос Світла,
що знає Напрям
перенесення енергії,
і Простір розгортає з площини,
дарує Всесвіту
об'ємність Сфери.
...Вгору — убік,
донизу — в протилежний бік —
і ввись!
Такий складний,
у стилі
і у ритмі Танго,
космічний Світла
біг.
...Вічний двигун,
безмежна
внутрішня
енергія:
таким
самодостатнім
квантом світла
могли б за Задумом,
в обіймах Танго,
кружляти
нерозлучні ти і я.
Наче фотон,
в безмежнім полі
випромінення...
Та схибили —
через змагання,
поборення,
спроби взаємо-поглинання,
претензії
домінування...
владарювання –
взаємо-
паразитуваня...
А Танго Світла —
як у духовному Житті —
це Геометрія
чи Вимір
урівноваженої пристрасті:
нічого зайвого
немає.
Двоє,
в синкопах резонансу
вируючи злітають,
витають —
як пара порошин
у промені...
і кожен фази зсув —
це ніжність,
що розмаїтить,
забарвлює
космічне полотно,
і візерунчатим,
як вишивка об’ємна,
стає воно.
Прекрасне Танго
набирає хід —
вібрація
сягає меж,
корида* серця
зростає
до терагерців!..
...це вже не просто танець —
не тільки Танго —
це політ
в косічнім просторі
зі швидкістю
під триста тисяч
кілометрів
за одну секунду —
лиш мерехтять
дорожні знаки
міжгалактичних трас:
електрики
і магнетизму
космічне Танго —
це Світло,
яке породжує
живий Усесвіт,
Простір-Час.
...і нас...
(закінчення Поля ІІІ ще буде)
* Корида тут — це швидка, ритмічна,
коротка черга кроків (пробіжка) вперед,
коли партнери рухаються синхронно
на високій швидкості, найчастіше
один біжить обличчям вперед, а інший
— спиною. Це момент максимального
просування, коли пара летить по лінії
танцю.
(Довідка від ШІ Джеміні)
ID:
1067710
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.08.2026 23:56:23
© дата внесення змiн: 03.09.2026 11:05:10
автор: Валя Савелюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
