Чотири Чаші —
на пласкому,
дощем і вітром
тесаному
камені,
у землю врослому,
темно-зеленим
мохом
інкрустованому,
що блискавку
ховає в глибині, —
стоять
відкрито перед небом —
на громовому камені,
на схованому
в камені вогні,
стоять —
на кремені.
І. СРІБНА
Я —
Чаша зі срібла:
як молока
тугі цівки,
дзвонять
об стінки-боки
мої
маревного світла
місячні
промені,
і дихають
шумовинням —
по вінця-краї;
ще — уповні
всередині
у Чаші-мені зі срібла
— бачу воду
з кришталевого джерела,
що пам’ятає
доісторичних пластів
і глибин прохолоду.
Іззовні
стінки срібні мої
сакральними
візерунками тиснені
і паволокою тіней
чорнені:
нижче
од вінець-обода,
по тонкому краю,
майстри,
для пиття зручного —
гладеньку смужку
«срібного дзеркала»
залишають.
А під смужкою —
біжить стежиною,
що без початку і кінця,
рельєфна,
стальним чеканом
і молоточком дерев’яним
тиснена косиця:
це — символ Сонця,
Кола,
символ
невидимого купола
небес,
що відділяє
питоменний,
окремий,
що в лоні Чаші — світ
від Космосу і від Землі, —
і від
Великого Усього:
мережані
на срібнім тілі
Чаші
узори канонічні —
це, наче, мама
дитині
розказує про Бога...
...У карбування
на прогрітому сріблі,
торевт засипав
порошок сульфідів,
вплавилися
порошинки черні
в кожній заглибині,
і Коло першим ловить
навіть бліді
і мимолітні
промені
і вирізняється
на чорненому тлі
як ніби —
Німб...
Чорним ніело
гаптоване дінце —
злегка торкнуте
зблисками
павутинок скані —
це з м’якої
глибокої темряви
п’ють світло
пружні
Лози виноградної
корені.
Здіймає
по тулову Чаші
правічна
Виноградна Лоза,
як із черні смислів —
ясність Істини в Слові,
майбутні плодові —
Віри-Надії-Любові —
паростки,
розгортаються
на чистому,
як дитяча молитва, тлі —
мов долоні
з карбами долі —
листки,
під листками —
сутінь
і втаємничені
присмерки,
на сульфідній
вплавленій
у прожилки темряві —
виноградні листки
до ніжності
особливо чутливі.
Рельєф взорчатий
по тулову Чаші —
це неминуче —
гранчасте її нутро,
з випуклостями,
горбкувате...
і треба торевту
велику наснагу мати —
стальними лощилами
усі нерівності
шороховаті
вигладити,
виніжити —
назад у тонку
срібну стінку,
вилощити,
повтирати:
поки стане нутро
задумливо,
наче ртуть,
у бездонну
власну глибінь
полиском тихим
лищати...
Лощення —
як тверда і щільна
наука татова —
скупа на слова.
Чутливий,
мов кінчики пальчиків
янголяти,
гачечок,
дрібна
зазубринка-зачіпка
на верхівці тендітного
виноградного вусика,
наче вдивляється,
хоч позбавлена зору,
чи вслухається
у найближчі
вібрації-орієнтири —
невидимі
напрямки-вектори,
спинається вгору-вгору —
опори
для росту
пагона свого шука —
вививається,
в обережних
майстрових дотиках
скані
тендітна нитка —
срібна подоба
допитливого
виноградного вусика...
мить —
і вусика скань
торкається,
як провидінням,
гачечком своїм
до верхнього Кола —
символу Сонця
на овиді Чаші —
і в єдиний акорд,
як ноти —
Благодаті живої
ритми-часто́ти,
відсвіти —
поєднуються
світлоносні
німб і обод-ві́нця
й ніело —
нічна глибина ді́нця:
і, як з’ява,
сяють окремо
у просторі о́брази
вічно живої
на сріблі душі
карбованої Лози,
і Того,
чия присутність
лише
таємниче угадується —
Виноградаря:
Майстра, Торевта, Отця.
...Торкнувся
вусик виноградний
Кола —
і Чаша Світла
зі срібла —
ожила,
Небесні Сфери
і Земля
налаштувалися
на частоту
єдину
в першу октаву
ноти «ля»* —
і заспівало,
защебетало,
високим
кришталевим резонансом
срібноголосе
янголя.
17.03.2026
* Єдиним міжнародним стандартом
частоти для ноти Ля (A) першої октави
є 440 Гц. Ця частота є еталонною
для налаштування музичних
інструментів у рівномірно темперованому
строї (стандарт ISO 16:1975)".
Єдиний стандарт - камертон
для налаштування спільного звучання
ансамблів і оркестрів... єдність))
ID:
1059238
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.03.2026 03:49:29
© дата внесення змiн: 01.04.2026 21:24:38
автор: Валя Савелюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
за інтерес Ваш - і терпіння, так, це швидко не прочитається, не обізветься - а "голос" у цієї срібної Чаші - прозорий, якщо заговорить 
