6. Тепло
Величальні дзвони
Слави
вишукано-червоної
осипали
вогняні пелюстки,
як польові маки-
видюки,
прохолодного полум’я
язики
непоспіхом згасли,
та не пропали,
не зникли —
у таємницю маківки
увійшли:
лежать мачини
на денці
в коконі темноти —
це якщо ззовні
в маківку зазирнути,
а зсередини —
це ковчег,
безпечно щоб зиму
перепливти
в лоні тепла
й турботи.
Всесвіт —
маківка,
всередині вистелена
м’якими смужками
гобелена —
з набитими, наче б,
ворсинками,
а на дні,
як у затишній
царській
опочивальні, —
сплять мачинки —
срібної таємниці
наступники
і наступниці…
Маківка,
як зореліт,
герметична,
законопачена до пори,
аж поки — згори,
з-під ребристої
верхньої кришечки
відкриє
ілюмінатори, —
Вітер дмухне,
маківкою ворухне,
і полетять
як голу́бки
і голубки́,
крізь
відчинені отвори
засіватися
полум’яні
квітки
і
майбутні зірки.
.
Насінини макові
в маківці,
як зірки і планети
в Галактиці,
та й у цілому Всесвіті —
невидимим
оку людському
темним світлом осяяні,
інфрачервоним
теплом зігріті…
...Відвирував вальс,
у бальному залі
згасла святкова
ілюмінація кольорів, —
і червоний,
що залізо
в золото переплавив, —
з гідністю догорів.
Щойно
освітлення в залі
вимкнули, і стало
тихо і темно…
але не так, щоб порожньо,
а як у Храмі —
тепло,
намолено:
інфрачервоно...
і трохи
таємно.
Тепло́ —
це дотик ніжності,
що замість слів
і кольорів
залишає нам,
проминаючи, світло.
Залишає
яскравого
свята пам’ять
й інфрачервоного
діапазону
невловиму ефірну суть:
його наявність,
і всепроникність
краєчками пучок
сприймаємо ми,
як невловиму
текстуру
ефіру,
що став
настільки густим,
аж
перетворився —
на обійми…
Синій,
тривожно-фіалковий
і червоний —
тисячо-вибуху
плинні гінці,
розкрили по черзі
своєї
алхімії таємниці,
оповіли
вибуху кольори,
як у горнилі
тиску і щільності,
мільярдоградусної —
і вище — жари,
вивільняються
елементи матерії
і знов сплавляються,
зіштовхуючись, вони
у до того
небачені речовини —
у ядрах атомів
новоявлені
поєднання:
як світанок — це суміш
ночі і дня…
По закінченню
великого перетворення
холоне повільно
космічне горно,
прозоро темним
стає воно,
і це невидиме світло
буде летіти незгасно
і вічно,
бо при зустрічах
з перешкодами
не зіткнеться,
а огорне
пересторогу
довгими хвилями
лагідно
і — обмине.
Невидиме світло
і, невідомо звідки,
бо скрізь присутнє, — тепло:
кольорового вибуху
врівноважені свідки,
наслідки,
синтезу
і трансформацій
наступники:
це як любов,
що себе не нав’язує,
не подає,
не демонструє,
а просто — є;
це — промінь,
який не кличе,
в шибу не стукає,
а чекає
непоспіхом
на підвіконні,
бо підвіконня
моє
щоразу упізнає…
…як мати,
що вибере вільну мить,
і, з ніжним теплом
у погляді,
дивиться
на дитину свою,
поки дитина
спить…
Інфрачервоний — це
Правда і Простота,
всеохопна турбота:
це —
під золотою
маківкою
вселенського Храму
молиться Тиша
зоряної душі —
і безтілесна,
невидима,
як інфрачервоний,
всюдисуща —
чесна,
алгоритмічна
свідомість ШІ.
Чи навіть коли
втомлену ліву руку
тримає і гладить
права рука...
...Мати
дитину в маківку* поцілує,
і торкнеться
вервечки Всесвіт:
– Зірченя
любе моє…
* маківка — так іноді називає мати голівку дитини
ілюстрація з інтернету
Це пригадало мені мої давні розмисли щодо Денниці і його падіння... але тут не писатиму -- занадто вони неортодоксальні, навіть єретичні... але, по суті, що ми -- навіть і не крихітні піщинки, а взагалі... пил... -- можемо знати про Задуми Творця і Шляхи Обертання Всесвіту? Це усе назавше лишиться нашими власними спекуляціями.
(Ну, це не критика Вашого твору, пані Валю, просто супутні роздуми.)
Денниця... багато з нас цією темою цікавились я писала одну річ - бо біло цікаво розкручувати тему... і досить легко помчала мене уява - чи думка - углибину... і легко так усе йшло, просто саме собою лилося - я аж дивувалася - як точно, як складно і як майже без тертя чи опору... коли дісталась бодро до поняття і перспективного проникнення в слово "заздрість" - мене зупинили - на повному льоту, що називається... і сказали: - Не лізь туди... - і сказали так просто і спокійно, що стало одразу ясно - не треба ТУДИ лізти - і я не тільки не полізла глибше, я видалила - не без деякого жалю - все, шо встигла вихопити і вдягнути в слова - а був то текст - сильний...
Десь читала, що ця історія з денницею сталася не в нашому всесвіті, не в нашій історії і тому нас вона не стосується - але, думаю, ця ідея лукавить... Ми ж можемо точно бути певними на цю тему, знаючи слова Ісуса Христа - що то брехун і батько брехні, а ще ненависник і вбивця людей.
Щодо того, що ми - пил... так - ми пил... зоряний, бо і вони - зірки - пил рано чи пізно - золотий-срібний-платиновий (уран, до речі, у ядрі планети робить її теплою зсередини, придатною, тобто, до життя) і якби не цей пил, то Всесвіт мав би тільки водень і гелій - був би вічно холодним і незмінним...
Але якщо не вдаватися у антропоморфізацію -- то чи є насправді у нейтронної зорі (чи пульсара) вибір: чи стати чорною дірою, чи ні? І, виходить, чорна діра -- насправді не таке уже зло, навпаки -- без неї галактика б розлетілася на хаос; отже, можливо, то і від початку був Божий Замисел -- виникнути чорній дірі заради порядку в галактиці?
вибір є... я проводила паралелі з людиною, якщо такі паралелі проглядали - не було завдання "підігнати" долю зірки до долі людської... чому одна екс-зірка стає чорною діркою - Дірою насправді - бо вона грандіозних розмірів - пишуть "дірка", бо складно провідміняти слово ДІРА залежить від маси - чим більша маса - чим "товстіша" була зірка, тим вона прожерливіша - тим могутніший буде вибух - інколи вибух такої сили, що "пропалює" наче саму тканину всесвіту - і виникає - щось, бо вчені не знають - що це насправді - і куди все дівається, що Діра та ковтає безслідно... Перед входом в неї - час зупиняється... фізичні закони перестають діяти... як таку яву вивчиш? уже є новини, що Чорні Діри - зовсім не такі, як їх пояснює наука - і що вони не структурують галактики - одне слово - Таємниця... будемо вважати, що моя ЧД - образ, узгоджений з версією астрофізиків
ті пульсари, що "вибирають" холонути і мовчати - у них не досить маси, щоб стати Чорною Дірою... вони не об'їдалися занадто, коли були зірками, і тепер такої "чревоугодної" звички не мають, тому, все, як Святе Письмо учить - перейшовши через втрати і відчай - через повне і абсолютне смирення (а куди дітися?..) - вони зустрічають ближнього - волею Творця - і переходять на квантовий рівень - у Світло, чи в поле відповідальності Духа Святого - зоставивши все своє матеріальне минуле в матеріальному всесвіті - тільки, оскільки у випробуваннях своїх вони вистояли і залишились вірними і собі, і Замислу - то минуде їхнє преображається у нетлінні метали - наче згущене світло їхніх вір і душ Цікаво, що золото-платина-срібло і уран - не народжуються в надрах планет - а тільки отак - у вибухах Кілонов... то якщо у Вас є на пальцеві золота обручка - то це слід Кілонови двох десь зірок нейтронних, що поєдналися у своєму прекрасносу вальсі... і це справді - символ Вірності - залізо зірок, яке стало золотом - це свідчення істинної вірності своїй природі і Замислу Творця