Приємна спека, бірюза, вітри безкраї,
До того літа не було війни,
Ласкаве море небу посміхалося,
чому ж тоді всі Чорним звуть його?
Прибився спогад кольором ціановим
До моїх неприступних дум та уст коралових,
Тож розповім тобі не про дівчат,
які османам не віддалися,
( їх коси мають силу нерозгадану
Та розсікають навіть хвилі штормові),
а про Вітри, які різний характер мають
І з чотирьох сторін свої історії несли,
Зефірус - західний. Вродливий і поважний
та хитрим був, хотів завжди свого.
Борей - північний, із льодяним характером,
дме холодом, приносить смерть та зло.
Південний - Нот, вологий та неясний,
завжди у парі з ним туман і дощ,
На сході сонця Евр-східний гратиме
виставу, допоки темна ніч наздожене його.
Та в день серпневий портолан не зглянувся
на долю сорока бідних дівчат,
Усі вітри своїм займалися,
Що ім до звичних людських втрат?
Тепер вітрам ніхто не поклоняється,
Вітри залишились самотніми відтак,
Розділені Трояндою й зачинені
у чотирьох своїх віддалених світах.
