|
Виклик кидаю я тузі,
Що в моїй душі сидить,
Мов на дереві, що в лузі,
Птах, і лиш її ятрить.
Аніскільки не боюся
Я тебе й тобі повік
Я так просто не скорюся,
Щоб тужити лиш весь вік.
Кличу я тебе до бою,
Туго темная моя,
Щоб прийшла у цім двобою
За тобою смерть твоя
І забрала із собою
В пекло чи у небуття,
Щоб я не тужив з тобою
Цілеє своє життя.
В тому, що я переможу,
І не сумніваюсь. Я
Вірю, знаю, певен, зможу.
В цьому силонька моя,
Що, мов річка, протікає
У мені, не підведе,
Бо вона тебе здолає,
Як до тебе смерть прийде
Й забере тебе, нещастя,
Із собою назавжди,
А до мене прийде щастя
Світле, із яким завжди
Буду жити я на цьому
Світі. Буду жити я
В світі в щасті чарівному,
Аж допоки смерть моя
Не прийде. Я добре знаю,
Не минути тую мить,
Та допоки поживаю,
Буду я лиш в щасті жить.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2021
ID:
1045561
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 12.08.2025 21:08:43
© дата внесення змiн: 12.08.2025 21:08:43
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
