Відмежовуюсь думками
Від лихого усього.
Прірва пролягла між нами.
Відправляю я його
В неї, щоб не викликало
Темні думи й почуття
Ні багато, ані мало,
Зовсім протягом життя,
Що, як час, також минає
І колись-таки мине
Назавжди. Це кожен знає,
Бо життя у всіх одне.
Я скеровую сміливо
В небуття весь негатив
І, щоб жити лиш щасливо
В цьому світі, позитив
Я запрошую гостинно
В серце й душу, наче в дім,
І цілком, не почастинно,
Щоб був він в мені, я – в нім,
Щоб єдиним-цілим стали
Я і друг мій – позитив,
А нещастя всі розтали,
Мовби сніг, щоб я прожив
Все своє життя єдине
З ним, допоки ще живу,
Бо життя із часом сплине
В цьому світі наяву.
Мов сірник, воно погасне
В неочікувану мить.
Тож хай у мені прекрасне
Почування лиш щомить
Буде. Я його не зраджу.
Завжди буду із ним жить
І всім вам також я раджу
Те ж зробить, щоб не тужить.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2021
