Нас почули, бо зранку ізнов пішов сніг.
Саме час перейти рубікони.
Не питай чому так. Я інакше не міг
Коли небо відкрило кордони.
Я звичайно б спитав. Бракувало питань.
Я б звичайно порушив закони.
Я б звичайно віддав. Їй віддав без вагань
Небо, що відкриває кордони.
Ніч пройшла без вогню. Бита цегла стіни.
В небі янголи, наче ворони.
То навчи мене як увійти в твої сни
Поки небо тримає кордони.
Не шкодуй. Все минає. Забудуть і нас.
Нині - слава, а згодом - прокльони.
Ось він я. Закарбуй. Який є. Без прикрас.
Може, в небі відкриють кордони?
Розчиняється в тиші відлуння душі,
І руйнуються всі заборони.
Двоє час заклинають “Спинись. Не спіши,
Поки небо відкрило кордони”.
Наливай, щоб за край, вогняної води
Із холодних глибин Флегетона.
Нам не страшно, бо ми вже пішли назажди
Геть від неба, де впали кордони.
Кажеш треба було не чекати, а йти?
Як завжди - шанс один із мільйона?
Скільки рідних імен кличе нас з пустоти
Неба, що відкриває кордони.
Я віддав тобі все: про, що мріяв і мав.
Стало легше без дна і корони.
Я вказав тобі шлях. Все, що далі - сама.
Небо більш не тримає кордони.