Солов’ї співають із весни до літа
О́ди світанковії радощам життя.
А кохання наше доти буде жити,
Доки не поглине нас прірва забуття.
Згадуємо часто, як були ми юні,
Як світили зорі нам з висоти небес,
Солов’ї співали, а гітарні стру́ни
Оселили у серця́ магію чудес.
Пісня солов’їна нас благословила –
І прийняв закоханих чистий Божий світ...
Ніби птах у вирій, юність відлетіла –
Жаль, що не пове́рнеться з нього навесні.
Але щастя наше не підвладне ча́су.
Ми його, як можемо, бережем удвох.
Солов’ї не змовкнуть. І любов не згасне!
Ма́буть, правда, що її дарував нам Бог.
Липень 2025 року
Чудова любовна лірика! 
