|
Радість ніжно обіймає
Серденько моє
І дає усе, що має,
Все, що в неї є.
Серденько ж моє сміється,
Наче немовля,
І іще ритмічніш б’ється,
Ніби розмовля
Тихо стуками зі мною.
Стуки – це слова,
Що течуть у нім рікою,
Як вода жива.
Серденько до мене мовить:
«Як же добре жить!»
Серденько щасливі ловить
Миті, кожну мить.
Їх на світі вистачає.
Треба лиш ловить.
Той, хто їх не помічає,
Щоб щасливо жить,
Той сліпий, сліпий душею.
Радість не знайде
Той, хто хоче жити з нею,
Та чомусь не йде
Все до неї, мов чекає
Щоб вона прийшла,
А та туга, що тримає
В серці, геть пішла.
Не піде сама та туга
З серденька твого
Й не обійме, наче друга,
Радість вже його,
Лиш якщо про це ти мріять
Будеш, а робить
Варто кожному з нас, діять,
З радістю щоб жить.
Євген Ковальчук, 02. 07. 2021
ID:
1042430
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.06.2025 20:23:18
© дата внесення змiн: 25.06.2025 20:23:18
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
