Летять ракети, вибухи, війна…
Недовгий сон, коротші стали ночі.
А у ґаздині досвіту прання,
дитячих лах чекають цілі ночви.
Село воно і хліб, і урожай,
не кожному ласкаве та привітне.
Як випре все, хай віддихне бодай,
допоки сни солодкі бачать діти.
Защебетав щось світанковий птах
і сонце пробивається в зеніти…
Десь чоловік на східних рубежах
продовжує країну боронити.
Вона ж присяде тихо під вікном,
чекаючи на вісточку зі сходу…
і їй поріг святіший за амвон.
Мадонна наша – берегиня роду.
19.06.25р.
