|
Обійми мене відрадо,
Наче мати сина.
Обійму тебе я радо,
Як мала дитина.
Будемо ми разом жити
В світі цім до віку.
Більш не буду я тужити,
Під твою опіку
Ставши. Відчувати буду
Я тебе душею,
А журбу навік забуду,
Щоб не бути з нею,
Вигнавши її сміливо
Із душі навіки,
Щоб ти, незбагненне диво,
Наче бистрі ріки,
Лилася та протікала
В ній без перестану,
Жить, творить теж надихала,
Доки не розтану
Я, мов сніг, як обірветься
Нить моя життєва
В час, коли мене торкнеться
Смерть моя миттєва
Чи тривала. Доти ж жити
Буду я з тобою,
А також тебе ділити
З тими, з ким тропою
Життьовою я прямую,
Щоби відчували
І вони тебе, святую,
Щоб тебе тримали
В серці та душі всякчасно
І життю раділи,
Щоб від щастя всі прекрасно,
Як зірки, ясніли.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2021
ID:
1040516
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 25.05.2025 20:09:24
© дата внесення змiн: 25.05.2025 20:09:24
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
