Поплач, коли тобі болить,
І не соромся своїх сліз.
Вони течуть з твоїх очей,
Коли,здається, відвернувся світ.
Поплач, бо плакати не гріх,
Ти сильна, знаю, та не камінь.
Впродовж життя, багато літ,
Комусь себе всю віддавала.
Поплач, коли в душі журба
Тримати сліз не треба зовсім
У себе ти така одна...
Забула, що літа, як осінь...
Поплач, коли тобі болить
Й навколо тиша роздирає.
У цьому світі ти свята:
Ти мати, жінка, що всіх оберігає.
І з року в рік і так по колу,
Завжди хвилюєшся за всіх.
Тримати звикла все собі, але...
Поплач, бо плакати не гріх.
І так важливо зупинитись,
Себе обіймами зігріти.
Ти сильна, знаю, але тихо...
Поплач, коли душа буде боліти.
